Отто Улльманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Улльманн
нім. Otto Ullmann
Народився21 вересня 1899(1899-09-21)[1]
Гомбург, Німеччина
Помер29 вересня 1955(1955-09-29) (56 років)
Діяльністьвійськовослужбовець
ЧленствоСС[1]
Військове звання Бригадефюрер СС,
 генерал-майор поліції
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Цивільний знак СС
Цивільний знак СС
Йольський свічник СС
Йольський свічник СС
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Отто Улльманн (нім. Otto Ullmann; 21 вересня 1899, Гомбург, Німецька імперія29 вересня 1955, табір Войково біля Іваново, РРФСР) — німецький офіцер, бригадефюрер СС і генерал-майор поліції.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син лікаря. Після закінчення школи в 1917 році вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни був членом фрайкору, потім отримав атестат зрілості і здобув освіту електротехніка. З 1925 року — інженер енергетичної компанії.

1 листопада 1930 року вступив в НСДАП (квиток №357 322) і заснував районний відділ партії. Після навчання в орденському замку Крессінзе Улльманн звільнився з роботи, щоб стати повноцінним офіцером СС. В липні 1936 року Карл Вольф, з яким Улльманн познайомився під час війни, направив його в Берлін і призначив шеф-ад'ютантом Головного управління СС. Тоді ж Улльманн був прийнятий в СС (посвідчення №276 658). З жовтня 1936 року — тимчасовий, з жовтня 1937 року — постійний начальник відділу особистого штабу рейхсфюрера СС. На цій посаді підкорявся особисто Вольфу і став одним з найважливіших співробітників Генріха Гіммлера, оскільки відповідав за координацію його інструкцій і наказів в СС.

На початку Другої світової війни служив у військах СС, проте згодом перейшов у поліцію. На початку 1942 року призначений інформатором в поліцію Гамбурга, потім переведений в головне управління поліції порядку, а в березні 1943 року — в Головне імперське управління безпеки. В середині 1943 року призначений президентом поліції Бреслау.

Після війни взятий в полон радянськими військами. Помер в таборі.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був двічі одружений, мав 4 дітей.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Julien Reitzenstein: Himmlers Forscher. Wehrwissenschaft und Medizinverbrechen im „Ahnenerbe“ der SS. Schöningh, Paderborn 2014, ISBN 978-3-657-76657-4.
  • Jens Westemeier: Himmlers Krieger. Joachim Peiper und die Waffen-SS in Krieg und Nachkriegszeit (teilw. zugl.: Potsdam, Univ., Diss., 2009). Schöningh, Paderborn 2014, ISBN 978-3-506-77241-1.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.